Йому назавжди 27…

Ім’я, що вкарбувалося у серце ліцею.
Сьогодні у стінах нашого Війтовецького ліцею зібралися ті, хто знав, любив, пам’ятає… Ми вшанували світлу памʼять випускника, воїна, Героя — Білого Івана Леонідовича.
Народжений у мирний липневий день 1995 року, Іван зростав на цій землі — серед рідних вулиць, знайомих облич, шкільних дзвінків. Тут пройшли його перші уроки життя, тут він мріяв, дорослішав, тут назавжди залишилася частинка його душі.
Після школи Іван навчався у Хмельницькому професійному ліцеї електроніки, працював, пройшов строкову службу… І понад усе хотів бути військовим. Мріяв захищати. Бути там, де потрібен. І був.
Після початку повномасштабного вторгнення, не вагаючись, пішов добровольцем до лав Збройних Сил України. Як і його старший брат. Бо любов до Батьківщини у їхній родині — не слова, а дії.
Великдень 2023 року. День, що мав бути світлим. Але став чорним…
16 квітня Іван загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Щербаки Пологівського району Запорізької області. Його життя обірвалося в бою — за нас із вами, за нашу землю, за майбутнє.
За особисту мужність і героїзм Івана нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
А для нас він — більше, ніж нагорода. Він — частина нашої історії. Нашої пам’яті. Нашого серця.
Син своєї мами. Син України.
Ти завжди поруч, Іване. У кожному нашому погляді в небо. У кожному рішенні бути гідними твоєї жертовності.
Світла пам’ять. Безмежна вдячність. Вічна слава.